Скільки мені ще потрібно пройти доріг,
Незнайомих і різних....
Щоб зрозуміти , як багато для мене
Має значення мій дім.
Мы так беспечно тратим дни,
Как будто вечны в этом мире...
Когда я вижу рябь на воде,
То понимаю , что мы также временны...
Есть гармония в том , как листва,
Просто падает,
Не страдая.
И ложится спокойно она,
Нам под ноги ковер выстилая.
Также мысли мои легки....
И несбывшиеся надежды,
В невесомости без тоски,
Покидают меня бесследно.
Я бажаю тобі в цю осень,
Що відрізала шлях додому,
Новий Шлях, де збуваються мрії.
Де реальний та тонкий вимір
Переплетені між собою,
Принесуть тобі те кохання,
Що наповнить серце любов'ю.